Фізіологічний аспект постановки звуків
Дитячий мовленнєвий апарат розвивається поетапно, цей момент безпосередньо впливає на те, які звуки малюк може відтворювати у певному віці. Спочатку починають виходити прості, а далі, коли м’язи розвиваються, — складніші:
Прості — «А», «О», «У», «І», «И»; «Б», «П», «В», «М», «Ф» — формуються першими, ще коли дитина починає лепетати, оскільки для них лише трохи треба напружувати м’язи.
Середньої складності — «Г», «К», Х», «С», «Т», «Д», «Н», «Й», «Ї», «З», «Ц» вдається вимовляти дещо пізніше, адже вони потребують більших зусиль від язика.
Складні — «Ш», «Ж», «Щ», «Ч», «Л», «Р» — формуються останніми. Саме з ними найчастіше виникають проблеми, оскільки потрібна точна координація губ, язика, навіть видиху. Особливої уваги потребує звук «Р», котрий через необхідність у вібруванні кінчика язика вважається найскладнішим.
Розуміння, які одиниці мовлення є простими, а які складними, допомагає правильно вибудувати заняття. Корекція вимови звуків — досить складний процес, тому багато хто з батьків звертається по допомогу до кваліфікованих логопедів. Наприклад, наші фахівці творять справжні дива, ставлячи діткам звуки в режимі онлайн.
Психологія роботи над звуками
Психологічний аспект також є важливим. Якщо дитина опановуватиме спочатку прості, а далі складніші звуки, вона швидше матиме успіх, що додасть їй не лише впевненості в собі, а й мотивації для вдосконалення мовлення. Це як з навчанням плавати: починають не зі складних стилів, а з тримання на воді за допомогою надувних атрибутів.
Постановка, автоматизація та диференціація звуку
Існує декілька ефективних методів формування навички вимовляння певного звуку:
Звуконаслідування. Оптимальний варіант для простих звуків. Ви відтворюєте одиницю мовлення та пропонуєте дитині повторити.
Спираючись на інший звук. Метод полягає у вимовлянні звуку, який схожий на цільовий. Наприклад, якщо дитина має проблему з вимовлянням «Ш», його вдасться поставити від «С», попросивши сичати, а далі підняти язик до піднебіння.
Механічним шляхом. Вимову окремих звуків можна виправити за допомогою спеціальних інструментів або підручних предметів. Для «Р» можна обережно підняти кінчик язика до альвеол держаком чайної ложки.
Коли дитина навчилася правильно відтворювати звук окремо від інших, знадобиться процес автоматизації. Це тривалий практичний етап, який передбачає опрацювання цілої низки навичок: окреме вимовляння звуку, далі — у складах, потім — у словах, реченнях, в діалозі.
Останнім етапом є диференціація звуку: дитина має навчитися відрізняти поставлений звук від інших, які на нього схожі: «Р» від «Л», «Ш» від «С». Для цього можна застосовувати гру «Вхопи звук»: ви вимовляєте різні слова з проблемним звуком, а дитина має плескати в долоні, коли чує його. Ще одна дієва вправа потребує карток. Підготуйте малюнки предметів, у назвах яких є подібні звуки. Попросіть малечу розсортувати картки на дві групи. Або інше цікаве завдання «Виправ помилку»: навмисне робіть помилки у словах («скола» замість «школа», «делево» замість «дерево»), а дитина має їх виправляти.
